журкіт

ЖУ́РКІТ, коту, ч. Монотонні, звуки від хлюпання води.

Чути звичайний любий журкіт води на броді (Фр., І, 1955, 233);

Голос трембіти зіллявся із журкотом Черемоша (Черемш., Тв., 1960, 46).

Значення в інших словниках

1. журкіт — жу́ркіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. журкіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. журкіт — -коту, ч. Монотонні звуки від хлюпання води.  Великий тлумачний словник сучасної мови