журкіт
ЖУ́РКІТ, коту, ч. Монотонні, звуки від хлюпання води.
Чути звичайний любий журкіт води на броді (Фр., І, 1955, 233);
Голос трембіти зіллявся із журкотом Черемоша (Черемш., Тв., 1960, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me