журнальчик

ЖУРНА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до журна́л.

Саклатвала подав мені маленький журнальчик у барвистій палітурці (Трубл., III, 1956, 306).

Значення в інших словниках

1. журнальчик — журна́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. журнальчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до журнал.  Великий тлумачний словник сучасної мови