забалакуватися
ЗАБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Захоплюватися розмовою; розмовляти довго, охоче.
Алі помагав, хоч часом, коли хазяїн забалакувався з покупцями, він позирав на незнайоме село (Коцюб., І, 1955, 392);
Та у неділю Якось у полі ми зустрілись Та й забалакались (Шевч., II, 1953, 62);
Не любила Марва, що її чоловік часто так.. забалакається з чоловіками, що про все забудеться (Григ., Вибр., 1959, 165).
2. тільки недок. Говорити недоладно, невлад; збиватися в розмові.
Після першої дози хмелю Гопченко почав забалакуватись і..не раз називав Любку Катрею (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 122).
Словник української мови (СУМ-11)