забивка

ЗАБИ́ВКА, и, ж. Те, чим забивають отвір.

Цей кисень застосовувався тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (Собко, Біле полум’я, 1952, 257);

Під глиняною обмазкою черені виявлена забивка з уламків кераміки (Археол., IX, 1954, 8).

Значення в інших словниках

1. забивка — за́би́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. забивка — Забивка — tamping — Besatz, Verdämmung — 1) Процес заповнення інертним матеріалом частини зарядної порожнини. 2) Інертний матеріал, що застосовується для ізоляції заряду ВР. Використовується...  Гірничий енциклопедичний словник
3. забивка — -и, ж. Те, чим забивають отвір.  Великий тлумачний словник сучасної мови