забивка
ЗАБИ́ВКА, и, ж. Те, чим забивають отвір.
Цей кисень застосовувався тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (Собко, Біле полум’я, 1952, 257);
Під глиняною обмазкою черені виявлена забивка з уламків кераміки (Археол., IX, 1954, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забивка — за́би́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- забивка — Забивка — tamping — Besatz, Verdämmung — 1) Процес заповнення інертним матеріалом частини зарядної порожнини. 2) Інертний матеріал, що застосовується для ізоляції заряду ВР. Використовується... Гірничий енциклопедичний словник
- забивка — -и, ж. Те, чим забивають отвір. Великий тлумачний словник сучасної мови