забобонний
ЗАБОБО́ННИЙ, а, е.
1. Який вірить у забобони (у 1 знач.); схильний до забобонів.
Арсен не був забобонним, але чомусь відразу подумав, що його чекає невдача (Дмит., Розлука, 1957, 241).
2. Оснований на забобонах (у 1 знач.), викликаний забобонами.
Змучений забобонним страхом, Йон згоджувався на все (Коцюб., І, 1955, 280);
Сахно, звичайно, не надала особливого значення забобонним і безпідставним побоюванням Йонеску (Смолич, І, 1958, 49);
Десь далеко кричали сови, і, прислухаючись до їхнього крику, повторював забобонне віщування Лимон Базалій (Шиян, Вибр., 1947, 15).
Словник української мови (СУМ-11)