1. Словник української мови в 11 томах

забобонний

ЗАБОБО́ННИЙ, а, е.

1. Який вірить у забобони (у 1 знач.); схильний до забобонів.

Арсен не був забобонним, але чомусь відразу подумав, що його чекає невдача (Дмит., Розлука, 1957, 241).

2. Оснований на забобонах (у 1 знач.), викликаний забобонами.

Змучений забобонним страхом, Йон згоджувався на все (Коцюб., І, 1955, 280);

Сахно, звичайно, не надала особливого значення забобонним і безпідставним побоюванням Йонеску (Смолич, І, 1958, 49);

Десь далеко кричали сови, і, прислухаючись до їхнього крику, повторював забобонне віщування Лимон Базалій (Шиян, Вибр., 1947, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забобонний — забобо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. забобонний — -а, -е. 1》 Який вірить у забобони (у 1 знач.); схильний до забобонів. 2》 Оснований на забобонах (у 1 знач.), викликаний забобонами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забобонний — ЗАБОБО́ННИЙ (який вірить у забобони), МАРНОВІ́РНИЙ. Коли б він був забобонний, він повірив би, що це сталося не з волі випадку, а не інакше, як з веління його судьби (О. Словник синонімів української мови
  4. забобонний — Забобо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. забобонний — Забобо́нний, -а, -е Суевѣрный. Блукав би й я в химерах забобонних. К. ПС. 81. Словник української мови Грінченка