забора
ЗАБО́РА, и, ж. Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат.
Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь (Сл. Гр.);
Пливуть чайки… Попереду Отаман пильнує, А позаду товариство Веслами керує; По порогах, по заборах Добре накупались (Морд., І, 1958, 508);
Незвичайна картина постала перед очима.. Одні [потоки], вируючи, пінилися в кам’яних заборах, інші змійками звивалися між камінців (Коцюба, Нові береги, 1959, 383).
Словник української мови (СУМ-11)