1. Словник української мови в 11 томах

забора

ЗАБО́РА, и, ж. Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат.

Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь (Сл. Гр.);

Пливуть чайки… Попереду Отаман пильнує, А позаду товариство Веслами керує; По порогах, по заборах Добре накупались (Морд., І, 1958, 508);

Незвичайна картина постала перед очима.. Одні [потоки], вируючи, пінилися в кам’яних заборах, інші змійками звивалися між камінців (Коцюба, Нові береги, 1959, 383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забора — забо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. забора — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  3. забора — -и, ж. Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забора — Забо́ра, -ри ж. 1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. І. 138. Словник української мови Грінченка