забора
забо́ра
-и, ж.
Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забора — забо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- забора — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- забора — ЗАБО́РА, и, ж. Ряд, пасмо каменів, які перетинають річище поперек течії (але не через усе русло); перекат. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
- забора — Забо́ра, -ри ж. 1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. І. 138. Словник української мови Грінченка