забрезклий
ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до забре́зкнути.
Від мисника копицею висунувся товстий, забрезклий на виду хлопчина (Речм., Весн. грози, 1961, і25).
2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий.
Його жовтуваті очі заіскрилися, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960 246).
Словник української мови (СУМ-11)