забрезклий
ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до забре́зкнути.
Від мисника копицею висунувся товстий, забрезклий на виду хлопчина (Речм., Весн. грози, 1961, і25).
2. у знач. прикм. Набряклий, опухлий.
Його жовтуваті очі заіскрилися, ніби промінь впав від них на сіре забрезкле обличчя (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960 246).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забрезклий — забре́зклий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- забрезклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до забрезкнути. 2》 у знач. прикм.Набряклий, опухлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забрезклий — А, -е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до забрезкнути – стати водянистим; покритися слизом. 2. У знач. прикм. Набряклий, опухлий. Винишпорюй, аби збагнути Забрезклу мудрість мімікрій. (ЗД:143). Словник поетичної мови Василя Стуса
- забрезклий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом). Словник синонімів української мови