забруднювати
ЗАБРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАБРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш і рідко ЗАБРУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех.
1. Робити кого-, що-небудь брудним.
Пекельна смола пекла та забруднювала їх.. руки (Фр., II, 1950, 128);
— По піску навіть ліпше, — зважила вона, — а то мокре пале листя шелестить так смутно… та й сукню може забруднити, покаляти (Л. Укр., III, 1952, 666);
Обережно, щоб не забруднити папірця, Надя взяла його за кутики й почала читати (Ткач, Плем’я.., 1961, 132);
// Розчиняти, розпилювати (у воді, повітрі і т. ін.) речовину, що надає чому-небудь брудного кольору або робить його непридатним, шкідливим для використання.
Кисневі включення, які забруднюють метал, будуть зникати, а продукт реакції — окис вуглецю — екстрагуватися, тобто видалятися з металу (Наука.., 9, 1957, 6);
Забруднити воду.
2. перен. Позбавляти моральної чистоти, ганьбити кого-, що-небудь; споганювати.
[Яків:] Гей, Вартоломею, людоїде! Забруднив ти душу твою кривдою великою (Кроп., III, 1959, 64);
Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління (Собко, Запорука.., 1952, 20).
Словник української мови (СУМ-11)