забудівля —
забуді́вля іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
забудівля —
-і, ж. Те саме, що забудова.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забудівля —
БУДІВНИ́ЦТВО (створення будівель, яких-небудь споруд), БУДО́ВА, БУДІ́ВЛЯ рідко; БУДУВА́ННЯ, СПОРУ́ДЖЕННЯ, СПОРУ́ДЖУВАННЯ, ЗВЕ́ДЕННЯ (як процесуальність, тривання цієї дії); ПОБУДО́ВА, ПОБУДУВА́ННЯ (як результат цієї дії); ЗАБУДО́ВА...
Словник синонімів української мови
забудівля —
Забудівля, -ля с. Строеніе, постройка. Дзвіниця коло тієї ж церкви ще дивнійша: стоїть підмурок... на підмурку по краях... стовпи... на тих стовпах мурований піддашок, як червоний поясок; на піддашку забудівля з дірами замісць вікон. Тут дзвони висять...
Словник української мови Грінченка