забухати
ЗАБУ́ХАТИ, аю, аєш, док. Почати бухати (у 1-3 знач.).
Заскрипіли ворота, загавкали собаки, забухали об груддя чоботи (Тют., Вир, 1964, 361);
В мене забухало від радості серце (Збан., Єдина, 1959, 241);
Хтось, невідомий, підпалив його [панський двір], і він забухав полум’ям (Козл., На переломі, 1947, 41).
Словник української мови (СУМ-11)