забучавілий

ЗАБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до забуча́віти.

Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138);

Тато кинули на гній залізні вилка, витерли повагом об штани брудні, забучавілі руки (Кач., II, 1958, 46).

Значення в інших словниках

1. забучавілий — забуча́вілий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. забучавілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до забучавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови