1. Словник української мови в 11 томах

забучавілий

ЗАБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до забуча́віти.

Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138);

Тато кинули на гній залізні вилка, витерли повагом об штани брудні, забучавілі руки (Кач., II, 1958, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забучавілий — забуча́вілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. забучавілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до забучавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови