заварка

ЗАВА́РКА, и, ж. Настій чого-небудь, залитого окропом (перев. чаю).

На столі шумить самовар, на ньому чайник з густою заваркою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 104);

Вони сидять за столиком у Павла Михайловича, і той частує їх своїм чаєм з вишневою та калиновою заваркою (Кучер, Прощай.., 1957, 302).

Значення в інших словниках

1. заварка — зава́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. заварка — -и, ж. Настій чого-небудь, залитого окропом (перев. чаю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заварка — Заварка, -ки ж. Кушанье, сваренное изъ молочной сыворотки и сыра или вурди́. Вх. Зн. 18.  Словник української мови Грінченка