заварка
ЗАВА́РКА, и, ж. Настій чого-небудь, залитого окропом (перев. чаю).
На столі шумить самовар, на ньому чайник з густою заваркою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 104);
Вони сидять за столиком у Павла Михайловича, і той частує їх своїм чаєм з вишневою та калиновою заваркою (Кучер, Прощай.., 1957, 302).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заварка — зава́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заварка — -и, ж. Настій чого-небудь, залитого окропом (перев. чаю). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заварка — Заварка, -ки ж. Кушанье, сваренное изъ молочной сыворотки и сыра или вурди́. Вх. Зн. 18. Словник української мови Грінченка