завершення
ЗАВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. заверши́ти.
Контр-адмірал поздоровив екіпаж «Грозы» з успішним завершенням маневрів (Кучер, Чорноморці, 1956, 8);
День промайнув серед щоденної жіночої нудної роботи без радості завершення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292).
На заве́ршення — в кінці.
На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365).
Словник української мови (СУМ-11)