завершення
ЗАВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. заверши́ти.
Контр-адмірал поздоровив екіпаж «Грозы» з успішним завершенням маневрів (Кучер, Чорноморці, 1956, 8);
День промайнув серед щоденної жіночої нудної роботи без радості завершення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292).
На заве́ршення — в кінці.
На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завершення — заве́ршення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- завершення — див. кінець Словник синонімів Вусика
- завершення — ЗАВЕРШЕННЯ – ЗАВЕРШЕНІСТЬ Завершення. Здійснення, доведення чогось до остаточного кінця; закінчення: завершення роботи, завершення маневрів. Завершеність, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось. П’єса відзначається високою художньою завершеністю. Літературне слововживання
- завершення — -я, с. Дія за знач. завершити. На завершення — наприкінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завершення — ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В. Словник синонімів української мови
- завершення — Заве́ршення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завершення — рос. завершение закінчення будь-якого процесу, проекту, що підтверджується документально. Eкономічна енциклопедія