завершення

ЗАВЕРШЕННЯ – ЗАВЕРШЕНІСТЬ

Завершення. Здійснення, доведення чогось до остаточного кінця; закінчення: завершення роботи, завершення маневрів.

Завершеність, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось. П’єса відзначається високою художньою завершеністю.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завершення — заве́ршення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. завершення — див. кінець Словник синонімів Вусика
  3. завершення — -я, с. Дія за знач. завершити. На завершення — наприкінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завершення — ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В. Словник синонімів української мови
  5. завершення — Заве́ршення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. завершення — ЗАВЕ́РШЕННЯ, я, с. Дія за знач. заверши́ти. Контр-адмірал поздоровив екіпаж «Грозы» з успішним завершенням маневрів (Кучер, Чорноморці, 1956, 8); День промайнув серед щоденної жіночої нудної роботи без радості завершення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292). Словник української мови в 11 томах
  7. завершення — рос. завершение закінчення будь-якого процесу, проекту, що підтверджується документально. Eкономічна енциклопедія