1. Літературне слововживання

завдячувати

Ую, -уєш (кому, чому чим). Бути зобов’язаним комусь, чомусь чим-небудь, за що-небудь; мати щось завдяки комусь, чомусь. Він перебрав багато випадків із свого життя і не знав, чим завдячував своєму щастю (С.Скляренко); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (О.Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завдячувати — завдя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завдячувати — див. дякувати Словник синонімів Вусика
  3. завдячувати — [заўд’ачуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. завдячувати — -ую, -уєш, недок., завдячити, -чу, -чиш, док. 1》 тільки недок., чим, рідко що. Бути зобов'язаним кому-, чому-небудь чим, за що; мати що-небудь завдяки кому-, чому-небудь. 2》 рідко. Відносити на чийсь рахунок, бути вдячним кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. завдячувати — ЗАВДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. тільки недок., чим, рідко що. Бути зобов’язаним кому-, чому-небудь чим, за що; мати що-небудь завдяки кому-, чому-небудь. Особливо з матір’ю.. Словник української мови в 11 томах