1. Літературне слововживання

завершувати

ЗАВЕРШУВАТИ – ЗВЕРШУВАТИ

Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори, завершувати (завершити) перебудову, завершувати (завершити) похід, завершувати (завершити) стіг.

Звершувати і звершати, звершити. Здійснювати, робити щось важливе, значне: звершувати і звершати (звершити) подвиг.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завершувати — заве́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завершувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  3. завершувати — (повністю закінчувати, виконувати що-небудь) доводити справу до кінця (до краю); (покінчувати з чимось, доводити до логічного завершення) ставити (поставити) крапку над «і»; ставити (поставити) крапку на чому; (остаточно) здати в архів (до архіву) що. Словник фразеологічних синонімів
  4. завершувати — ЗАКІНЧУВАТИ, кінчати, доводити до краю <�кінця>; (вчасно) здійснювати, виконувати; (стіг) вивершувати, робити <�викладати> верх. Словник синонімів Караванського
  5. завершувати — -ую, -уєш, недок., завершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. 2》 Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. 3》 перен. Бути в кінці чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. завершувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. завершувати — Заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. завершувати — ЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. Словник української мови в 11 томах