завершувати
(повністю закінчувати, виконувати що-небудь) доводити справу до кінця (до краю); (покінчувати з чимось, доводити до логічного завершення) ставити (поставити) крапку над «і»; ставити (поставити) крапку на чому; (остаточно) здати в архів (до архіву) що.
Поможіть уже, любий пане Володимире, довести справу до якогось кінця, бо страх як гроші потрібні і то зараз (Коцюбинський, 3, 1956, с. 280); Поставити крапку над «і» – то неабияке мистецтво у житті (Рибак, Час сподівань і звершень, 1960, с. 424); Отже, справді рано, мабуть, ставити остаточно крапку в цій давній історії. Спочатку треба гуртом вимести сміття, нагромаджене в мовчанні, пасивному спогляданні і двозначності позицій. А тоді вже можна й здати справу в архів… (Рад. Україна, 28 серп., 1976, с. 2).
Значення в інших словниках
- завершувати — заве́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- завершувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
- завершувати — ЗАВЕРШУВАТИ – ЗВЕРШУВАТИ Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори... Літературне слововживання
- завершувати — ЗАКІНЧУВАТИ, кінчати, доводити до краю <�кінця>; (вчасно) здійснювати, виконувати; (стіг) вивершувати, робити <�викладати> верх. Словник синонімів Караванського
- завершувати — -ую, -уєш, недок., завершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. 2》 Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. 3》 перен. Бути в кінці чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завершувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
- завершувати — Заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завершувати — ЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. Словник української мови в 11 томах