завершувати
Заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завершувати — заве́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- завершувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
- завершувати — ЗАВЕРШУВАТИ – ЗВЕРШУВАТИ Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори... Літературне слововживання
- завершувати — (повністю закінчувати, виконувати що-небудь) доводити справу до кінця (до краю); (покінчувати з чимось, доводити до логічного завершення) ставити (поставити) крапку над «і»; ставити (поставити) крапку на чому; (остаточно) здати в архів (до архіву) що. Словник фразеологічних синонімів
- завершувати — ЗАКІНЧУВАТИ, кінчати, доводити до краю <�кінця>; (вчасно) здійснювати, виконувати; (стіг) вивершувати, робити <�викладати> верх. Словник синонімів Караванського
- завершувати — -ую, -уєш, недок., завершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. 2》 Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. 3》 перен. Бути в кінці чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завершувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
- завершувати — ЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. Словник української мови в 11 томах