завершувати

ЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех.

1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати.

Він навіть свою вечірню освіту вважав високодержавною справою і трирічний курс з успіхом завершив без відриву від виробництва (Ле, Право.., 1957, 34);

«Яструбок» [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Янов., І, 1954, 49);

// Здійснювати.

Свій оберт вона [Земля] завершує за рік (Астр., 1956, 33).

2. Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати.

У ліс поїдеш, звалиш деревину, У поле вийдеш завершити стіг, Пахучу в рамку закладеш вощину — До всього брався і усе ти міг (Шер., У день.., 1962, 71);

Снопи вже скидає [вітер] додолу! Ну, що тут робити?.. Гукнув [Микола] сторожів, Драбину приніс од комори І гайда наверх… Умостив, завершив… (С. Ол., Вибр., 1959, 92).

3. перен. Бути в кінці чого-небудь.

Далі прослались городи, і завершував собою краєвид листяний ліс, що покрив горби та схили (Шиян, Баланда, 1957, 193);

Завершували ту виставку два збільшені портрети Карпа й Уляни (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завершувати — заве́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завершувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  3. завершувати — ЗАВЕРШУВАТИ – ЗВЕРШУВАТИ Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори... Літературне слововживання
  4. завершувати — (повністю закінчувати, виконувати що-небудь) доводити справу до кінця (до краю); (покінчувати з чимось, доводити до логічного завершення) ставити (поставити) крапку над «і»; ставити (поставити) крапку на чому; (остаточно) здати в архів (до архіву) що. Словник фразеологічних синонімів
  5. завершувати — ЗАКІНЧУВАТИ, кінчати, доводити до краю <�кінця>; (вчасно) здійснювати, виконувати; (стіг) вивершувати, робити <�викладати> верх. Словник синонімів Караванського
  6. завершувати — -ую, -уєш, недок., завершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. 2》 Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. 3》 перен. Бути в кінці чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. завершувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  8. завершувати — Заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)