завидющий
ЗАВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже, хворобливо заздрий.
Так завидющий чоловік На брехні верне свій язик; Чого не втне, чи не достане — Усе погане (Гл., Вибр., 1951, 139);
Висока гордість нам проймає душу, Коли згадаєм давній Севастополь, Де всупереч.. Тупим і завидющим блюдолизам На смерть стояли руські моряки (Рильський, III, 1961, 112);
// Який виражає велику заздрість.
Маріора завидющими очима поглядала на золото (Коцюба, Перед грозою, 1958, 29).
О́чі завидю́щі у кого, чиї — уживається на означення дуже заздрої людини.
— Панські очі завидющі, а руки загребущі (Гр., II, 1963, 143).
Словник української мови (СУМ-11)