завидувати
ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко ча кого — що. Те саме, що за́здрити.
Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Шевч., І, 1951, 260);
— Всі завидують ча нашу хату. Діждіть, кажу, своєї такої (Мирний, IV, 1955, 207);
Він завидував щастю вчителів і з кожним днем все більше прив’язувався до Петрика (Стельмах, IІ, 1962, 398).
Словник української мови (СУМ-11)