завидувати
ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко на кого – що, розм.
Те саме, що за́здрити.
Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові – Він все те наймає (Т. Шевченко);
– Всі завидують на нашу хату. Діждіть, кажу, своєї такої (Панас Мирний);
– Нам всі в селі завидували, що в нас хата така велика, і що діти .. виросли, що і дідо твій до професора доробився... (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)