1. Словник української мови у 20 томах

завидувати

ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко на кого – що, розм.

Те саме, що за́здрити.

Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові – Він все те наймає (Т. Шевченко);

– Всі завидують на нашу хату. Діждіть, кажу, своєї такої (Панас Мирний);

– Нам всі в селі завидували, що в нас хата така велика, і що діти .. виросли, що і дідо твій до професора доробився... (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завидувати — зави́дувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. завидувати — -ую, -уєш, недок., кому, чому, рідко на кого – що. Те саме, що заздрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. завидувати — Заздрити, позаздрити Словник чужослів Павло Штепа
  4. завидувати — ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. Словник синонімів української мови
  5. завидувати — Зави́дувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. завидувати — ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко ча кого — що. Те саме, що за́здрити. Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Шевч., І, 1951, 260); — Всі завидують ча нашу хату. Словник української мови в 11 томах
  7. завидувати — Завидувати, -дую, -єш гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брамі дівчини воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. н. п. Словник української мови Грінченка