завидувати
ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко ча кого — що. Те саме, що за́здрити.
Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Шевч., І, 1951, 260);
— Всі завидують ча нашу хату. Діждіть, кажу, своєї такої (Мирний, IV, 1955, 207);
Він завидував щастю вчителів і з кожним днем все більше прив’язувався до Петрика (Стельмах, IІ, 1962, 398).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завидувати — зави́дувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- завидувати — -ую, -уєш, недок., кому, чому, рідко на кого – що. Те саме, що заздрити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завидувати — Заздрити, позаздрити Словник чужослів Павло Штепа
- завидувати — ЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, рідко на кого – що, розм. Те саме, що за́здрити. Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- завидувати — ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як усі будуть заздрити їй!.. Словник синонімів української мови
- завидувати — Зави́дувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- завидувати — Завидувати, -дую, -єш гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брамі дівчини воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. н. п. Словник української мови Грінченка