завидющий
ЗАВИДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже, хворобливо заздрий.
Так завидющий чоловік На брехні верне свій язик; Чого не втне, чи не достане — Усе погане (Гл., Вибр., 1951, 139);
Висока гордість нам проймає душу, Коли згадаєм давній Севастополь, Де всупереч.. Тупим і завидющим блюдолизам На смерть стояли руські моряки (Рильський, III, 1961, 112);
// Який виражає велику заздрість.
Маріора завидющими очима поглядала на золото (Коцюба, Перед грозою, 1958, 29).
О́чі завидю́щі у кого, чиї — уживається на означення дуже заздрої людини.
— Панські очі завидющі, а руки загребущі (Гр., II, 1963, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завидющий — завидю́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- завидющий — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
- завидющий — див. ЗАЗДРИЙ Словник синонімів Караванського
- завидющий — -а, -е, розм. Дуже, хворобливо заздрий. || Який виражає велику заздрість. Завидющі очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завидющий — о́чі завидю́щі. 1. у кого, чиї. Хтось дуже заздрісний, жадібний, ненаситний і т. ін. — Панські очі завидющі, а руки загребущі (Б. Грінченко); Здавна вже відомо, що панські очі завидющі (А. Шиян). 2. зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- завидющий — ЗА́ЗДРІСНИЙ (схильний до заздрощів), ЗА́ЗДРИЙ, ЗАВИДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАВИ́ДЛИВИЙ рідко, ЗАВИ́СНИЙ діал. Ще на початку походу у землю оросів на Батия вчинили замах заздрісні родичі-чингізіди (А. Словник синонімів української мови
- завидющий — Завидющий, -а, -е = завидущий. Словник української мови Грінченка