завитий
ЗАВИ́ТИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зави́ти³.
Голову його вкривали коротенькі.. ясні коси, зроду завиті кучерями по всій голові (Н.-Лев., І, 1956, 116);
Сьогодні він.. примостився на окривілій веранді біля холодної, по-баранячому завитої вгорі колони (Стельмах, II, 1962, 8);
// у знач. прикм. Який має завивку.
Я трохи здивувалась, коли застала її одного разу перед свічадом, чепурну, завиту (Л. Укр., III, 1952, 619).
ЗАВИ́ТИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зави́ти³.
В нім [папері] були завиті коробки з сірниками (Март., Тв., 1954, 395);
Усі її товаришки прибиралися в капелюхи й насміхалися з Гінди, що вона у хустку завита (Кобр., Вибр., 1954, 74).
Словник української мови (СУМ-11)