завихрити —
зави́хри́ти 1 дієслово доконаного виду про вітер зави́хри́ти 2 дієслово доконаного виду про волосся
Орфографічний словник української мови
завихрити —
I див. завихрювати I. II див. завихрювати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завихрити —
Завихри́ти, -рю́, -ри́ш гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка