завихрити

Завихри́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. завихрити — зави́хри́ти 1 дієслово доконаного виду про вітер зави́хри́ти 2 дієслово доконаного виду про волосся  Орфографічний словник української мови
2. завихрити — I див. завихрювати I. II див. завихрювати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завихрити — ЗАВИ́ХРИ́ТИ¹ див. зави́хрювати¹. ЗАВИ́ХРИ́ТИ² див. зави́хрювати².  Словник української мови в 11 томах