завше
ЗА́ВШЕ, присл., розм. Те саме, що за́вжди́.
З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся.. гуцульські оповідання, повір’я й приказки (Хотк., II, 1966, 35);
В боротьбі проти турецько-татарської навали український народ завше мав допомогу від російського народу (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 19).
Словник української мови (СУМ-11)