завізвання

ЗАВІЗВА́ННЯ, я, с., діал. Повістка.

Як возний приніс завізвання з суду, то Юрко злякався (Март., Тв., 1954, 102);

// Запрошення.

На поминках [Т. Г. Шевченка] без завізвання п. Кобринської дуже рада б бути. Тільки що не знаю, коли вони відбудуться (У. Кравч., Вибр., 1958, 460).

Значення в інших словниках

1. завізвання — Повістка, виклик [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. завізвання — завізва́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. завізвання — -я, с., діал. Повістка. || Запрошення.  Великий тлумачний словник сучасної мови