завіз
ЗАВІ́З, во́зу, ч.
1. чого. Те само, що заве́зення.
В результаті [спалювання сірки замість колчедану] більш як у два рази скоротиться завіз сировини на завод, знизиться вартість її перевезень (Наука.., 6, 1959, 24);
Завіз пального в радгоспи.
2. Якась кількість чого-небудь, що завозиться кудись.
[Єфрем:] На лотоках вода скаженіє, реве!.. І тільки на один постав меле [млин]? Чи завозу нема, чи несправне колесо?.. (Кроп., IV, 1959, 349);
— До ночі, тату, впораєтесь? — спитала Зінька. — Навряд, завіз великий. Прийду додому, може, тільки завтра надвечір (Шиян, Баланда, 1957, 20).
Словник української мови (СУМ-11)