завізвання
ЗАВІЗВА́ННЯ, я, с., діал. Повістка.
Як возний приніс завізвання з суду, то Юрко злякався (Март., Тв., 1954, 102);
// Запрошення.
На поминках [Т. Г. Шевченка] без завізвання п. Кобринської дуже рада б бути. Тільки що не знаю, коли вони відбудуться (У. Кравч., Вибр., 1958, 460).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завізвання — Повістка, виклик [VI] Словник з творів Івана Франка
- завізвання — завізва́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- завізвання — -я, с., діал. Повістка. || Запрошення. Великий тлумачний словник сучасної мови