завійна

ЗАВІ́ЙНА, ЗАВІ́НА, и, ж., розм., рідко. Різкий пекучий біль у грудях або животі.

— 0-ох!.. Ти не знаєш, Галю, як мене завійна вхопила… Пече мене… Отут пече… мов хто жару насипав… — показує [Чіпка] на груди (Мирний, І, 1949, 342);

[Степанида:] Щоб йому [Лахтіонові] і його родові сояшниці, та перелоги, та завійна, та пристріт, та болячки (Кроп., І, 1958, 136);

А вип’єш півкварти — завіна пройшла, І знову весела твоя голова (Греб., І, 1957, 86).

Значення в інших словниках

1. завійна — заві́йна іменник жіночого роду біль рідко  Орфографічний словник української мови
2. завійна — див. заметіль  Словник синонімів Вусика
3. завійна — завіна, -и, ж., розм., рідко. Різкий пекучий біль у грудях або животі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. завійна — Завійна, -ни ж. 1) Болѣзнь: сильная рѣзь въ животѣ. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки. Мкр. Н. 4. 2) Мятель. Мнж. 180.  Словник української мови Грінченка