завія

ЗАВІ́Я, і, ж.

1. Сильний вітер із снігом; хуга, завірюха.

[Юнак:] А як-то буває тут зимою, коли на цьому безлюдному шпилі загуде завія та хуртовина (Зас., III, 1960, 271);

Столітня ніч. Мете завія. Глибокий сніг. Зима, зима… (Криж., Срібне весілля, 1957, 101);

*Образно. А я побачу дальній рік, Війну в крутій завії, Де ми відстояли свій вік, Своє життя й надії (Шпорта, Твої літа, 1950, 95).

2. чого. Завихрений вітром пил, сніг і т. ін.

Сподівались, що вітром нажене дощу, а його так і не нагнало, тільки завіями сухої куряви переповнило степ (Гончар, II, 1959, 367).

Значення в інших словниках

1. завія — заві́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. завія — див. вітер; заметіль  Словник синонімів Вусика
3. завія — див. ЗАВІРЮХА.  Словник синонімів Караванського
4. завія — -ї, ж. 1》 Сильний вітер зі снігом; хуга, завірюха. 2》 чого. Завихрений вітром пил, сніг і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. завія — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм.  Словник синонімів української мови