завіюватися
ЗАВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку.
Іноді мені обридала служба, і я кидав все і завіювався куди-небудь в повіт тижнів на два (Збірник про Кроп., 1955, 61);
Похитав [Максим] чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись у кіно чи в театр (Рибак, Час.., 1960, 438);
// Подаватися в невідомому напрямку.
Встромив [вербову гілку у землю], та й покинув на божую волю Пускати коріння й рости чи всихать Одній без призору, а сам свою долю завіявсь по білому світу шукать (Щг., Поезії, 1958, 405).
Словник української мови (СУМ-11)