завіюватися

ЗАХО́ДИТИ (іти кудись далеко, за якусь межу або, йдучи, потрапляти далеко, не туди, куди слід), ЗАБРІДА́ТИ (ЗАБРО́ДИТИ) розм., ЗАВІ́ЮВАТИСЯ фам. — Док.: зайти́, забрести́, заві́ятися. З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла (генеральша), Та аж за царину зайшла (Т. Шевченко); — Була я у гаях і забрела дуже далеко (Марко Вовчок); Похитав (Максим) чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись (Н. Рибак). — Пор. 2. забира́тися.

Значення в інших словниках

1. завіюватися — заві́юватися дієслово недоконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. завіюватися — -ююся, -юєшся, недок., завіятися, -іюся, -ієшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку. || Подаватися в невідомому напрямку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завіюватися — ЗАВІ́ЮВАТИСЯ див. завіва́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. завіюватися — ЗАВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., фам. Заходити, забрідати, заїжджати куди-небудь для відпочинку. Іноді мені обридала служба, і я кидав все і завіювався куди-небудь в повіт тижнів на два (Збірник про Кроп.  Словник української мови в 11 томах