заглумити

ЗАГЛУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. заглумля́ть; док., перех., розм. Піддати глумові, віддати на глум, на поневіряння; знівечити.

*Образно. Агей, літа мої молодії!! Вернітеся! Ди ви? ..Заглумило їх лютеє горе, зогнили, як торішня солома (М. Ол., Чуєш.., 1959, 33).

Бода́й (щоб і т. ін.) тебе́ (вас тощо) заглуми́ло, безос. — недобрі побажання кому-небудь.

— Сама здорова, як кобила, та ще й клене, бодай тебе заглумило! (Л. Укр., III, 1952, 667);

Федоська взивала чоловіка неподобними словами, ще й проклинала: «А бодай тебе заглумило!» (М. Ол., Леся, 1960, 82).

Значення в інших словниках

1. заглумити — заглуми́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. заглумити — -млю, -миш; мн. заглумлять; док., перех., розм. Піддати глумові, віддати на глум, на поневіряння; знівечити. Бодай тебе (вас тощо) заглумило безос. — недобрі побажання кому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови