Словник української мови в 11 томах

заголовний

ЗАГОЛО́ВНИЙ, а, е. Який служить заголовком, для заголовку. Заголовна буква (літера) — велика буква в слові па початку якогось тексту, розділу, абзацу.

Книжкова мініатюра [на Україні в XIV-XVI ст.] збагатилася не тільки чисто художньо. В ній з’явились жанрові мотиви з введенням, в «ініціали» (заголовні букви) зображень людей, що передають місцевий типаж і побут (Іст. УРСР, 1, 1953, 176);

Заголовна роль — роль дійової особи, ім’ям якої названо п’єсу, сценарій фільму.

Успіхові фільму «Тарас Шевченко» сприяла.. блискуча гра видатного актора українського театру й кіно Амвросія Бучми у заголовній ролі (Вітч., 3, 1964, 167).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. заголовний — заголо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. заголовний — -а, -е. Який служить заголовком, для заголовку. Заголовна буква (літера) — велика буква в слові на початку якогось тексту, розділу, абзацу. Заголовна роль — роль дійової особи, ім'ям якої названо п'єсу, сценарій фільму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заголовний — Титульний, розділовий  Словник чужослів Павло Штепа
  4. заголовний — Заголо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заголовний — Заголовний, -а, -е Заглавный.  Словник української мови Грінченка