заголювати

ЗАГО́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ЗАГОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш док., перех., озм. Відкривати частину тіла, знімаючи, піднімаючи або закочуючи одяг.

Він [закон у Західній Європі в давнину] наказує затримувати кожного жебрака і бурлаку, заголювати вище пояса і прилюдно бити батогами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 596);

Тоні знову смішно від того, що, тільки рушиш [на мотоциклі], вітер раз у раз заголює тобі коліна, облоскочує (Гончар, Тронка, 1963, 228);

Стрункий Бекір, в одній сорочці, заголив руки по лікоть.. і бив по струнах (Коцюб., II, 1955, 147).

ЗАГО́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ЗАГОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. Голячи, зрізувати, знімати під корінь бритвою волосся.

*Образно. Заголили [строковики] до вечора степ, лежали покоси на верству від табору (Гончар, Таврія, 1952, 221).

◊ Заголи́ти в солда́ти, іст. — забрати на військову службу, у солдати.

По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили (Шевч., II, 1963, 143).

Значення в інших словниках

1. заголювати — заго́лювати 1 дієслово недоконаного виду відкривати частину тіла, знімаючи, піднімаючи одяг заго́лювати 2 дієслово недоконаного виду голячи, зрізати під корінь  Орфографічний словник української мови
2. заголювати — I -юю, -юєш, недок., заголити, -олю, -олиш, док., перех., розм. Відкривати частину тіла, знімаючи, піднімаючи або закочуючи одяг. II -юю, -юєш, недок., заголити, -олю, -олиш, док., перех. Голячи, зрізувати, знімати під корінь бритвою волосся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заголювати — Заголювати, -люю, -єш сов. в. заголити, -лю, -лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Забривать, забрить. ...сина в салдати позаторік заголили. Шевч. 479.  Словник української мови Грінченка