загублюватися
ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ЗАГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. загу́бляться; док.
1. тільки 3 ос. Пропадати, губитися через неуважність кого-небудь; протилежне знаходитися.
Ніколи листи не пропадали — тож дивно було б, коли б цей лист і навіть газети загубилися (Коцюб., III, 1956, 170);
— Пробка загубилась, — признався Василь з неприхованою досадою. — Ось звідси, бачите? І куди вона ділась, нечистий її знає! (Довж., І, 1958, 81).
2. Ставати невидимим, непомітним на фоні або серед чого-небудь.
Лижний слід звернув з дороги і загубився десь у лісі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 38);
Вузькі, лукаві очиці [отця Миколая] зовсім загубилися поміж одутлими щоками і горбкуватим переніссям (Стельмах, І, 1962, 264);
Діставши облизня, фашист тікає, як не перерветься, намагається притиснутись до землі і загубитись на тлі зелених дерев (Ю. Янов., І, 1954, 48);
// Зникати з поля зору, змішуючись з ким-, чим-небудь.
Аркадій ступив за сніговий серпанок, що густо миготів перед очима, і одразу ж загубився серед запорошених снігом спин перехожих (Руд., Остання шабля, 1959, 51);
Левко з Карпом загубились у натовпі. Ніхто з людей їх не помітив (Цюпа, Назустріч.., 1958, 125);
// Переставати сприйматися, відчуватися, втрачаючи свою силу (про звуки, запахи і т. ін.).
Мій крик загубивсь у бурханні негоди, В побоїщі вітрів (Л. Укр., IV, 1954, 129);
// Зникати, стікаючи куди-небудь (про воду).
Вода, зустрівши опір, на якусь хвилину загубилась десь в глибинах перегатки, потім невеличкими струмочками почала знову пробиватися в котлован (Коцюба, Нові береги, 1959, 294).
3. від кого, де і без додатка. Залишатися без кого-небудь, відставши, заблукавши десь.
Може я заблукалась у житі, як у лісі, та й загубилась там од людей?.. (Барв., Опов.., 1902, 353);
— Здрастуйте, Людмило Петрівно, — заговорила Оля швидко-швидко, — от нам привели дівчинку, вона загубилася (Ів., Таємниця, 1959, 80);
Загубившись.. на ярмарку, де батько продавав дьоготь, Пірат щез (Довж., Зач. Десна, 1957, 499).
4. тільки 3 ос. Зникати, втрачатися поступово.
Уявлення про час загубилося. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (Донч., II, 1956, 55).
5. тільки 3 ос., перен., рідко. Залишатися забутим, знехтуваним, повикористаним.
Не слухайте отих речей підступних, та знаю, що даремне згине рада, бо я сама собі її давала і власна рада марне загубилась (Л. Укр., І. 1951, 136);
— Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився (Гончар, III, 1959, 114).
Словник української мови (СУМ-11)