загуменок

ЗАГУМЕ́НОК, ЗАГУМІ́НОК, нку, ч., діал. Місце за током.

Як виміркував [Василь], так і зробив. Лишив стару на газдівстві, а сам із синами гайда на загумінок (Фр., І, 1955, 128);

*Образно. Життя сина виходило на широкі шляхи, тож не сидіти йому серед лопухів та кропиви переяславських загуменків (А.-Дав., За ширмою, 1963, 213).

Значення в інших словниках

1. загуменок — загуме́нок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. загуменок — див. оселя  Словник синонімів Вусика
3. загуменок — загумінок, -нку, ч., діал. Місце за током.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загуменок — Загуме́нок, -нку м. = загумення.  Словник української мови Грінченка